| Страна: | скрыто или нет данных |
| Город: | Березно |
| Место рождения: | Мнє до пизди, я со звезди... |
| Девичья фамилия: | Васьовна |
| Возраст: | 30 лет |
| Дата рождения: | 7 ноября 1995 |
| Знак зодиака: | Скорпион |
| Семейное положение: | не состоит в браке, не замужем |
Вы можете получить дополнительную информацию для профиля Ліліанчик Босенко, такую как фотографии, список друзей, список подписок на группы и сообщества, которая будет загружена из различных социальных сетей. Если указанная информация представляет для вас интерес, нажмите кнопку "Обновить профиль".
Обновить профиль сейчас| Музыка: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| Фильмы: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| ТВ передачи: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| Игры: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| Книги: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| Интересы: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| О себе: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| Деятельность: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| Владение языками: | Українська, Русский |
| Политические взгляды: | скрыто или нет данных |
| Религия и мировоззрение: | Православ'я |
| Отношение к алкоголю: | негативное |
| Отношение к курению: | резко негативное |
| Главное в людях: | ум и креативность |
| Главное в жизни: | семья и дети |
| Любимые цитаты: | Довге густе волосся завжди було ознакою дівочої вроди, а охайно заплетена коса – символом цнотливості, незайманості та дівування. Вважалося, що якщо дівчина вміла стежити за своїм волоссям, то в майбутньому з неї буде гарна господиня – працьовита, чепурна. Тому, ще з малого віку, матері вчили своїх доньок приділяти велику увагу своєму волоссю. Стрічки були найголовнішою прикрасою дівчат. В неділю або на свята дівчина вибирала найкращу стрічку і обвивала нею свою голову. До кінців, що звисали на спину, пришпилювала всі інші стрічки. Щоб стрічка краще трималася на голові, були свої маленькі хитрощі. З лози дівчата робили обруч, покривали його стрічкою і одягали на голову, як капелюшок. Влітку, йдучи в поле, дівчина збирала квіти і закладала їх за обруч, покритий стрічкою. Виходило щось на зразок корони з живих квітів. Тому, стрічка та намисто завжди рахувалися бажаним дарунком для дівчат. Найурочистішим моментом народнього весілля є розплітання дівочої коси. Цей момент символізує собою кінець дівування. Молоду садовлять на діжці, що застелена кожухом. Молодий підходить до нареченої та розплітає їй косу. Розплітає небагато, щоб тільки витягнути з коси стрічку і забрати її собі. Далі вже цю церемонію довершують дружки. Прощаючись з косою, молода плаче, а дружки співають Потім дівчині покривали голову хусткою, що символізувала заміжжя, або підкорення своєму чоловокові. На другий день після весілля вже одружена жінка не повинна була її знімати, адже «ходити простоволосою» або «світити волоссям» колись вважалося непристойністю. На щастя, жінки вже не дотримуються цього звичаю. Та це тільки на користь, ходити з непокритою головою зручніше і здоровіше. Та є ситуації, коли одружена жінка і в наш час повинна покривати голову. Щоб засвідчити владу свого чоловіка перед Богом, вона це робить тоді, коли проголошує молитву або навчає в його присутності. Сьогодні використання косичок та плетення з волосся залишається актуальними при створенні весільних зачісок. Ці елементи хоча і втратили свій символічний зміст, проте додають образу нареченої надзвичайного шарму та загадковості, а також свідчать про майстерність перукаря, якого ви обрали. |
| Источники вдохновения: | люблю єго любіть. |
| Имя | Степень родства | Дата рождения |
|---|---|---|
| Анька Босько | брат/сестра | скрыто или нет данных |
| Даря Корненко | брат/сестра | скрыто или нет данных |
| Мама І | отец/мать | скрыто или нет данных |
| Маринка Босенко | брат/сестра | скрыто или нет данных |
| Школа №3 | Украина, Сарны |
| Мобильный телефон: | нема |
| Домашний телефон: | миші з хавали |
| Skype: | скрыто или нет данных |
| ВКонтакте | id182942255 |
| Одноклассники | скрыто или нет данных |
скрыто или нет данных |
|
скрыто или нет данных |
|
скрыто или нет данных |
|
| @ Мой Мир | скрыто или нет данных |
| YouTube | скрыто или нет данных |
Украина, Сарны, 34 года 
Украина, Вараш / Кузнецовск 
Украина, Ровно Сайт не несет ответственность за достоверность и полноту представленной здесь информации, которая целиком и полностью получена из публичного открытого источника.
Если вы Ліліанчик Босенко или являетесь его/её законным представителем, вы можете удалить эту страницу
Россия, Нижний Новгород, 50 лет 
Украина, Тетиев, 25 лет 
Россия, Курган 
Россия, Старый Оскол, 19 лет 
Россия, Борисоглебск 
Казахстан, Алматы, 41 год 
Россия, Белогорск, 30 лет 
Украина, Харьков 
Россия, Москва, 42 года 
Россия, Северодонецк, 30 лет 
США, New York City, 24 года 